Точка А для тебе = точка Б для іншого: як знайти теми для контенту
Чому 'нема про що писати' — це майже завжди ілюзія. Принцип, який знімає блок 'у мене ще немає результатів'. З прикладами для 7 ніш.
Олег — коуч з продажів. 15 років досвіду. Каже мені: "У мене нема про що писати. Ну тобто я знаю, що я роблю, але цього не вистачає на місячний план".
Питаю: "А чим ти займаєшся щодня, окрім самих коучингів?" "Та нічим особливим. Зранку біжу. Потім сесії. Ввечері читаю. Складаю плани на тиждень. На вихідних з дітьми".
"А скільки ти бігаєш зранку?" "7-10 кілометрів. Щодня. Без винятків."
"15 років біжиш по 7-10 кілометрів щодня?" "Так. А що?"
Він не бачить, що це готова контент-серія мінімум на 6 місяців. Для нього 7 км щодня — це норма. Для аудиторії, яка не може зібрати волю на ранкову пробіжку раз на тиждень — це омріяна точка Б.
Це і є принцип.
Що означає "точка А для тебе = точка Б для іншого"
Точка А — твій базовий стан. Те, де ти вже зараз. Звички, рутина, навички, ставлення.
Точка Б — те, чого людина прагне досягти. Куди хоче рухатись.
Суть принципу: твоя точка А майже завжди є чиєюсь точкою Б.
Якщо ти бігаєш щодня — для більшості це омрія. Якщо у тебе є щоденник у блокноті 5 років підряд — для більшості це фантастика. Якщо ти спокійно говориш "ні" клієнтам, які не підходять — для більшості це нездоланний бар'єр.
Те, що для тебе рутина (і часто навіть не помічаєш), — для аудиторії може бути головною супер-здатністю, яку вона хоче.
Чому це знімає блок "немає про що писати"
Більшість людей думають про контент як про досягнення — "напишу, коли вийшов на новий рівень", "розкажу, коли заробила перший мільйон", "поділюсь історією, коли вже стану експертом".
Це помилка. Контент не про досягнення. Контент про процес, погляд, звички, повсякденність.
І найкращий час писати — саме коли ти у дорозі, не коли вже на верху.
Чому: аудиторія знаходиться на твоєму шляху — кілька кроків позаду. Якщо ти вже на верху, ти забув, як було внизу. Ти втрачаєш зв'язок з тими, хто тільки починає.
Тому ранній старт контенту — це сильна перевага, не мінус.
Як знайти свої "точки А"
Це не вдається з першого разу самому. Бо ти не бачиш свої суперсили — вони для тебе норма.
Спосіб 1: запитай 3-х знайомих
Напиши 3 людям, які тебе добре знають:
"Привіт! Маю питання у дослідницький блог. Що тобі в мені здається базовою або вражаючою рисою/звичкою/підходом? Не питаю про комплімент — питаю про спостереження. Кільком наступним людям задам те саме питання. Дякую".
Через тиждень у тебе буде 3-7 спостережень, яких сам ти не помічав. Половина з них — готові теми для контенту.
Спосіб 2: твій типовий день
Запиши на аркуш свій типовий вівторок. Час за часом. Прокидаюсь о N, перше що роблю — Y. Потім — Z. Більшість пунктів здаватимуться "нічого особливого".
Тепер відкрий цей список і запитай по кожному:
- Як давно я це роблю? (Якщо 5+ років — це система, не випадковість)
- Скільки людей у моєму оточенні роблять те саме? (Якщо менше половини — це твоя характерна риса)
- Якщо я перестану це робити — що зміниться? (Якщо багато — це фундамент, не звичка)
Кожне "так" на хоча б одне з 3 питань — готова тема для посту.
Спосіб 3: переломні точки
Пройдись по своєму шляху. Знайди 3-5 моментів, які тебе змінили:
- Перший клієнт
- Перша велика помилка
- Перша книга, що змінила підхід
- Перший досвід, що зробив зрозумілим, чому ти у цій справі
- Перший раз, коли ти сказав "ні", хоча страшно було
Кожен такий момент — сторітелінг-пост. Без вигадок, без поліровки, без "висновків в кінці".
7 прикладів для різних ніш
Психотерапевт: "Я веду свої щоденники 8 років. Кожен ранок 10 хвилин. Це не дисципліна, це інструмент роботи з тривогою. Розкажу, чому".
Фотограф: "У мене один рюкзак з технікою лежить вічно зібраний з 2019 року. Коли мене питають про секрет 'як не пропустити кадр' — це і є відповідь".
Юрист: "Я ніколи не беру справу, якщо клієнт під час першої розмови говорить 'я хочу довести, що я правий'. Поясню, чому це найкращий індикатор поганої справи".
Тренер з фітнесу: "Я не доїдаю до кінця. Завжди залишаю 2-3 шматочки на тарілці. Це звичка, яка зекономила мені 8 кг за 3 роки".
Маркетолог: "У мене є правило двох тижнів: жодне рішення про нову стратегію не приймаю в день, коли його обдумав. Завжди чекаю. Розкажу, чому".
Кондитер: "Я не пишу рецепти. Веду їх у голові і блокноті, які ніколи не друкую. Це навмисне обмеження — поясню, що воно дає".
Коуч: "У мене список з 6 питань, які я задаю собі щовечора перед сном. Список не змінюється. Воно мене врятувало від вигорання двічі за 4 роки".
Жодна з цих фраз не про досягнення. Усі про звички, правила, спостереження. Це й називається "точка А власника".
Що з цим робити
1. Раз на тиждень — список твоїх точок А. Скільки тренувань на тиждень? Як давно? Скільки книг на місяць? Які речі робиш щодня без винятків? Які — ніколи не робиш? Це фундамент для 30 постів.
2. Раз на день — спостереження. Що сьогодні ти зробив, що для тебе — норма, а для більшості людей в твоєму оточенні — складно/недосяжно? Записуй у нотатки одним рядком.
3. Раз на місяць — звітуй сам собі. Що з цього вже стало контентом? Що чекає черги? Які теми "не зайшли" аудиторії, і чому?
За 3 місяці ти не зможеш зупинити потік ідей. Не буде дефіциту — буде надлишок.
Маркетинжер після refine-інтерв'ю запитає тебе саме про цей шар — побутове, що для тебе норма. І виплете з нього 2-3 пости-сторітелінгу у плані. Спробуй безкоштовно або глибше: 5 типів інфоприводів, баланс контенту 30/30/30.
Часті запитання
А якщо я тільки-но почав справу і ще нічого не досяг — про що писати?
Про сам процес початку. Точка А, де ти знаходишся СЬОГОДНІ — для когось вже омріяна точка Б. Перший клієнт, перший продукт, перша помилка, перший вихід зі звичної професії — це готовий контент. Не чекай 'коли буде що сказати'. Найкращий час писати — саме коли ти у дорозі, не коли вже на верху.
А якщо це не цікаво нікому, окрім мене?
Це майже завжди суб'єктивна оцінка. Принцип 'якщо для мене це норма, для когось — диво' працює тому, що ти НЕ можеш сам адекватно оцінити, що в твоєму житті унікальне. Аудиторія підкаже — через реакції, питання, повтори. Запитай 3-х знайомих 'що в мені тебе вражає?' — почуєш те, чого сам не бачиш.
Як часто можна писати про себе/побут? Чи не набридне?
30% постів — особистого/побутового — оптимально (див. статтю про 30/30/30). Більше — і профіль читається як 'просто блогер'. Менше — і ти стаєш Вікіпедією. Чергуй з експертним і продаючим. Не 5 побутових поспіль — а вкраплення між експертним: експерт → побутове → експерт → особистісне → побутове.
А якщо моя ніша 'серйозна' — юрист, лікар, фінконсультант — побутовий контент доречний?
Так, але через **професійну призму**. Як виглядає твій ранок перед судом. Що читаєш між засіданнями. Як готуєш складну справу. Який чай п'єш о шостій ранку, коли пишеш аналітику. Це показ людини за професією, не 'котики'. Аудиторія купує людину з її стилем життя, навіть якщо тема серйозна.
Хочете план під свій бізнес?
Опишіть бізнес у чаті — і отримайте персональну воронку за 30 секунд.
Спробувати для свого бізнесуЧитай також
5 типів інфоприводів для будь-якого посту
Якщо не знаєш, з чого почати пост — обери інфопривід з 5 типів. Не теорія, а конкретні шаблони перших фраз. Прибирає 'я не знаю, що писати'.
Що постити в Instagram — 5 форматів, коли немає натхнення
Що постити в Instagram, коли не знаєш про що писати: 5 форматів контенту для малого бізнесу, які не потребують натхнення — тільки ваш досвід і 15 хвилин часу.
30/30/30: баланс контенту, що тримає аудиторію
Чому чистий експертний контент = Вікіпедія, а чистий lifestyle = 'просто блогер'. Робоча пропорція lifestyle / особистісне / експертне.
Автор: Сергій Доброжанський